Природа здатна відновити не лише фізичний, але й психоемоційний стан людини. Про це говорять різноманітні дослідження науковців, і такі практики як “лісові ванни” стають дедалі популярніші у світі. В Україні вже почали практикувати оздоровлення лісом для ветеранів війни.
Експерт з екоосвіти, вивчення та охорони біорізноманіття ГО “Лісові ініціативи”, науковий співробітник НПП “Кремінські ліси” Володимир Яроцький розповідає у інтерв’ю РБК-Україна, що займався такою терапією ще до того, як дізнався, що це так називається, – під організації екскурсій до дикої природи.
– Які саме екскурсії ви проводили?
– У 2013 році ми з дружиною Мариною Яроцькою створили еколого-туристичний клуб “Слідопити”. Спочатку проводили натуралістичні, екоосвітні екскурсії і в анонсах робили фокус на природних атракціях: цвітіння першоцвітів, спостереження за сурками, пошуки слідів видри тощо. Коли стали бачити, що в походи ходять одні ті самі люди, то з’явилася розуміння цінності самого процесу для учасників таких прогулянок.
Люди в клуб приходили з різними запитами: хтось хотів більше часу бути на природі, але боявся заблукати в лісі чи темряви, хтось був занадто сором’язливий, але хотів спілкуватися. Багато хто хотів, щоб їхні діти були у контакті з природою та мали живе спілкування.
Учасники походів отримували безпечний контакт з природою, спілкування з однодумцями, які поділяють цінності любові до природи, навички перебування на природі. Завдяки прогулянкам з’являвся досвід довіри до природи, лісу, людей, до світу загалом.
Це стало помітніше при роботі з дітьми у наших лісових таборах. Діти ділилися історіями про родину, відносини з батьками, справи у школі. Природне середовище налаштовувало їх на відвертість.
Мабуть, це якісь дуже первинні інстинктивні механізми довіри: довіряти тим, хто більше вміє і знає. Діти довіряли, коли бачили, що я можу в’язати вузли, знаю корисні рослини лісу, можу навчити розводити багаття, якісь прості знання та навички, які вони можуть перейняти. І хотіли розповідати про власні переживання, щоб їх вислухали.
При цьому саме перебування у лісі сприяло зменшенню емоційного напруження. Ми бачили, як діти ставали уважніше та краще запам’ятовували все.
– Добре, а чи не повинен тоді гід мати освіту психолога, щоб знати, які інструменти використовувати та як правильно проводити терапію лісом?
– Якщо казати про лісову терапію, то тут немає класичної психологічної інтервенції, це більше про посередництво між людиною і природою – звернути увагу на звуки лісу, рослини, запахи, показати на сліди присутності різних тварин…
Це про перебування у стані “тут та зараз”, про яке так багато зараз кажуть психологи. Люди мають можливість безпечного досвіду спілкування з собою, природою, іншими учасниками групи. Просто побути на самоті та зосередитись на тому середовище, що оточує тебе, відслідкувати ті відчуття, які при цьому виникають.
Ці процеси, якраз мають терапевтичний вплив на психіку людини, але сам гід не робить психологічної інтервенції. Він такий самий учасник “лісового купання”, просто більш досвідчений. Гід дає приклад спілкування з природним середовищем, визначає етапи та послідовність прогулянки. Люди дивляться на мене, як на провідника, і розуміють, що проявляти ніжність, співчуття або захоплення природним феноменом нормально і у дорослому віці.
“Лісові купання” позитивно впливають не тільки на психічне здоров’я, а й на фізичне. Я не психолог, але у мене класична біологічна освіта, досвід викладання біології. Ще я вивчав саме лісову терапію, інтерпретацію дикої природи, первинну психологічну допомогу у кризових станах. Це те, що допомогло мені стати посередником між людьми та природою.
Лісова терапія базується на міждисциплінарному підході: екології, біології, психології, соціології, медицині тощо. Тож на мою думку, цю професію, після відповідного навчання, можуть опанувати представники наведених спеціальностей. Наприклад, в Україні гідами з “лісового купання” могли би бути співробітники національних природних парків.
– Якщо говорити про термінологію, то що таке лісова терапія?
– Лісова терапія – нова інтегральна дисципліна, яка поєднує профілактичну медицину, знання з екології лісу, психології та поведінки для оздоровлення людини та покращення її благополуччя.
Сучасні визначення ВООЗу, що таке здоров’я, роблять акцент на тому, що це зокрема соціальний феномен, який складається з поняття благополуччя і можливостей фізичної та особистої реалізації людини. Лісова терапія – це такий салютогенний концепт, який концентрується не на тих факторах, які викликають хвороби, а на тих, які покращують самопочуття. Тут варто розрізняти такі поняття, як “лісові купання” та “лісова терапія”.
Наприклад, згідно визначення, яке дає асоціація лісових гідів та лісових терапевтів FTHub, “лісові купання” – це природна практика оздоровлення, яка покращує нашу здатність до ефективної адаптації до змін у житті, завдяки уважності, взаємодії з природою та соціальним середовищем через чуттєвий та емоційний зв’язок.
Лісова терапія – це терапія природою, яка враховує специфічні (фізичні, психологічні, соціальні) потреби людей та сприяє зміцненню психічного, фізичного, соціального здоров’я шляхом посилення зв’язку з природою, міжособистісних стосунків та соціальної єдності.
Іншими словами, лісова терапія – це “лісові купання”, спрямовані на особливі потреби людей. Захід для похилих людей, що хворі, наприклад, на цукровий діабет та ожиріння, та для дітей з симптомами розладу дефіциту уваги та гіперактивності будуть сильно відрізнятися: за кількістю прогулянок, їхньою тривалістю, довжиною маршруту тощо.
Лісова терапія не є альтернативою до офіційних методов лікування. Це допоміжний засіб покращення здоров’я до основного протоколу лікування захворювання.
– Як з’явився саме такий напрямок та яким чином має відбуватися лісова терапія? Будь-яка людина може робити це самостійно чи має бути організована група?
– Розвиток лісової терапії почався з середини 80-х років в Японії, де вона називається “Сінрін Йоку”, що у перекладі означає “лісові купання” або “лісові ванни”. Особисто мене дуже вражає, що цим займалося їхнє Агентство лісового господарства.
На основі досліджень рівня здоров’я японської нації “лісові купання” були визнані частиною стратегії покращення національного здоров’я. Певні зелені насадження, парки, ліси отримали цільове призначення не як джерело деревини, а як ресурс покращення здоров’я. З’явилися центри з підготовки гідів з “лісового купання”, розбудовували відповідну інфраструктуру у лісах.
Якщо в Україні ліс на політичному рівні сприймається здебільшого, як джерело деревини, а всі інші функції лише декларативні, то в Японії вже в середині 80-х минулого століття ліс почали використовувати для покращення здоров’я та життєрадісності людей.
Для Японії це було економічно обґрунтовано: здоровий та бадьорий програміст чи інженер дає більше прибутку економіці країни, чим рубка гектару лісу, який до того ж пов’язаний з ризиком екологічних, соціальних проблем. Різні практики оздоровлення природою були завжди, але японці підійшли до цього з доказової сторони.
“Лісові купання” можуть відбуватися по-різному. Це може бути, як особиста повсякденна практика, коли людина після роботи на півгодини заходить у міський парк і робить певні вправи на зв’язок з природним середовищем. Або групові багатогодинні прогулянки у лісі зі спілкуванням з природою.
Для прогулянки з “лісовим купанням” характерна певна структура, що її відрізняє від інших видів перебування на природі. Спочатку відбувається відключення від проблем повсякденного життя, налаштування на прогулянку та пробудження цікавості.
– Як можна виміряти ефект від лісової терапії? Які показники дають нам розуміння, що вона діє?
– Наразі накопичено досить багато клінічних досліджень ефектів лісової терапії, в ході яких аналізували показники крові: гормони стресу, рівень глюкози, співвідношення клітин крові тощо. Ці дослідження показали, що рівень гормонів стресу у людей, які проходили лісову терапію, зменшувався. Показники крові свідчать, що організм набуває більшої стійкості до інфекцій та здатності до адаптації.
Серед простіших досліджень, які можна використовувати для фіксації ефекту від “лісових купань”, може бути вимірювання кров’яного тиску та частоти сердечних скорочень.
Якщо казати про оцінку психологічного стану, то є шкали для оцінки тривожності і депресивних станів, загального задоволення життям тощо. Такі оцінки проводять до прогулянки і після. Дослідження показують, що прогулянки позитивно впливають на настрій та загальне задоволення життям.
Важливим моментом лісовій терапії є соціальна та екологічна проактивність. Коли люди отримують гарне самопочуття, настрій, у них виникає природне бажання зберігати ті цінності, які дали це відчуття. Люди приходять на природу за здоров’ям, приємними враження, а потім у них виникає відповідальність за неї.
Завдяки профілактиці соціальної ізоляції з’являється єдність громад та виникає соціальна згуртованість для вирішення екологічних проблем. Таким чином, окремо взята людина отримує додаткові сенси життя, відчуття місії та причетності до таких важливих процесів, як збереження довкілля.